Народна вишивка

Вишивка - поширений вид декоративно-прикладного мистецтва, в якому узор та зображення виконується ручним способом на тканині.
Цей вид мистецтва виник давно - корені його сягають у глибину віків. Мабуть, ніколи не зможемо ми довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо з огляду на недовговічність тканини та ниток наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва. В умовах патріальхального укладу сільського життя з натуральними формами господарювання більшість речей домашнього вжитку здебільшого виготовлялася господарем та його сім`єю. Майже в кожній хаті ткали полотно і шили з нього одяг. А вишивка була найпоширенішим способом прикрасити тканину. Вишиванням на Україні займалися майже виключно жінки. Для цієї роботи використовувалась кожна зручна нагода: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими вечорами, і години відпочинку від польових робіт - навесні та взимку. Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, повинна мати багато різних вишиванок. Поганою нареченою вважалася та дівчина, яка не оволоділа цією майстерністю змалку.

Орнаментальні мотиви українських вишивок сягають своїм корінням у місцеву флору та фауну, в історичну традицію. У давнину основні орнаментальні типи відображали елементи символіки різних стародавніх культів. Протягом багатовікової історії мистецтва вишивання прямий, безпосередній зміст символічних зображень поступово стирався. Однак хоча орнаментальні форми дійшли до нас дещо трансформованими, можливо, більш абстрактними, символіка їх в основному збереглася завдяки традиції.
За мотивами орнаменти вишивок бувають геометричні, рослинні та зооморфні. Геометричні орнаменти притаманні всій слов`янській міфології. Вони дуже прості: кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести. В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як "виноград", "хміль", "дубове листя", "барвінок" тощо. Деякі з них несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу. Так, мотив "барвінку" є символом немеркнучого життя, узор "яблучне коло", поділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин одному кольорі - символом кохання. У сучасній вишивці й древній символ "дерево життя", який здебільшого зображується стилізовано у формі листя або гілок. У вишивках зооморфних орнаментів зображується: кінь, риба, жаба, метелики. В багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідними, властивими саме цій вишивальниці, зображенням, в якому відбивається її індивідуальне бачення узору.

Здавна житло в селі Моринцях прикрашали картинами і рушниками. Рушник на стіні – давній звичай. Із сивої давнини і до наших днів, у радості і в горі, він став частиною народного буття. Простий, із грубого полотна утиральник вішали в кожній хаті біля порогу – він був завжди “під рукою“. Через це він і отримав таку собі назву.
Рушник для прикрашання хати називається “кільковий“, бо вішали їх в давнину над вікнами, у простінках між вікнами на спеціально вбиті в стіну кілочки. Рушниками також обрамляють ікони в парадному кутку хати . Ці рушники називаються – божники і головна їхня характеристика це те, що в цих рушниках лише з однієї сторони багата кайма.

Рушник оберігає хату від ворожих сил. Крім цього, рушники в наших прадідів та прабабусь умовно розділяли кімнату на урочисту частину (покуть) і робочу частину. Майже в усіх традиційних обрядах в Моринцях рушник використовується широко. На рушник приймають новонароджене дитя, на ньому підносять шанованим гостям хліб – сіль, що є ознакою щирої гостинності. Прийняти рушник, поцілувати хліб – вияв взаємної симпатії.
Для даної місцевості характерна мальована техніка. Найпопулярніша вишивка – “дерево життя “, тобто стилізовані казкові квіти. Цей рушник можна умовно розділити на три частини: нижня частина – підземне

царство, древо життя – посередині, а вгорі солярні знаки. Такі рушники– Берегиня. Квіти також є символом жінки, а лілея – символ жіночого органу. В рушниках закладено дуже багато еротики, хоч із першого погляду і не побачиш, а почнеш глибше досліджувати, то перед тобою розкривається новий загадковий світ, в якому кожен знак щось символізує.

        Також в рушникові розкривається культ криниці , що є символом зачаття нового життя. Український рушник багатий засобами декорування та орнаментом.
        Ось який він, рушник, - звична , здається річ. Він пройшов крізь віки, передавався із покоління в покоління, і нехай завше залишається з нами, як ознака любові і незрадливості.
        Всі, кого цікавить українська вишивка, хто хоче дізнатись про вишивку більше, хоче купити вишиті рушники чи запропонувати якісь інші цікаві пропозиції, які б допомогли розвитку цього мистецтва, пишіть автору.

ART Stitch